kai mano dubuo, apsunkęs nuo skysčių, kraujo ir audinio, plyšo per pusę, kai savo kaukolės rėžtuku įveikei kūno tamsą, viskas persivertė: pasaulis liovėsi būti netikras, tarp paskirų daiktų, dalykų, objektų, gyvybės formų, rūšių, lapų ir rupūžių, dainų, staklių, kokakolos skardinių...

Сон вогню, світ поділений на попіл і вітер. Міст ніколи не віддзеркалюється у воді. Людина в іншій побачить стільки, скільки зможе приховати перед собою. Уперше зі шмаркача я знову відчуваю цей смак спершу в роті, а лишень потім зі себе....

* * * nie mogę tego zgłębić nie mogę stanąć i zacząć od nowa pewnie przyjdzie mi zapłacić za to życiem sobą. sięgam po owoc moja dłoń przejrzysta że aż strach dlatego biorę owoc który spadł dlatego biorę owoc który...