Dzieła w języku: українська

Сон вогню, світ поділений на попіл і вітер. Міст ніколи не віддзеркалюється у воді. Людина в іншій побачить стільки, скільки зможе приховати перед собою. Уперше зі шмаркача я знову відчуваю цей смак спершу в роті, а лишень потім зі себе....

Батерфляй лежала на татамі з сіна, наче плід, розчахнутий мечем харакірі, хтось надбіг, хтось постукав в паперові стіни i розвЕрзлись смертельні провалля і діри. Вчула його голос. Заклятий! Захриплий! Й почала звиватись як гусінь пістрява на боках, на ліктях –...

«Худий, – говорив він собі, – Худий, ну, ти даєш! Як ти їм, цікаво, збираєшся це сказати?» Вирішив узагалі не говорити. Посидів зі старим, подивився новини. Телевізор у них давній, кольори не те щоби зникли, але виблякли. Ведучі схожі на...

Саша тоді мені сказала, що дуже боїться потойбічного життя, точніше, його невизначеності. І що найкраще, аби воно було спокійним і без жодних сюжетів. Вона так і сказала: «Щоби без сюжетів». Їй хотілося то теплого моря, то темного екрана, то безгомінного...

РЕКВІЄМ ДЛЯ КИЦІ (25 VII 2004 – 18 XII 2005) Полюй з янголятами. *** БЛАГО ІСТИНА Й КРАСА Риюся у блазі, істині та красі. Зарився. *** ВІРА ВАЖЛИВА .Так. *** WHITE POWER Я біла людина. У мене білий язик. (Найімовірніше,...

За містом, над проваллям, де берег озерний, блиском небо полоснувши тускле, дремле сімейство мідниць і дзбанів бляшАних, чиє дно часу-прожри ржава паща зжерла. Є певна душна поезія в недолі цього узбережжя, Так хворий в лихоманці бачить Полінезію і в диспропорції...

Абрикоси Донбасу Поема про шахти й фабрики, про каску мого тата й казку моєї бабусі, і все те, про що давним-давно мені заборонили писати. Там, де не ростуть абрикоси, починається Росія. Вугілля обличчя Із очима морськими синіми Та з волоссям...

Знайшов на собі кілька заполітизованих крапель, на які ти вже не відповідаєш. І я залишаюся з ними посеред виборчого дощу. Прокляття всім, хто став собою, природньо відгризаючи собі ногу заради вибору між чужим і чужим. А від тебе — ні...

Ти — зі слів початкових, які шукають у собі тишу. Комунікація — небезпечна, комунікація — небезпечна. Морока зі своїм тілом, що суперечить началам реліґії. Поїсти і надавати змісту кожній речі. І ще раз про внутрішню тишу.

У горах туман, як щось. Дощ гасить раптовий вогонь, що між нами став каналом зв’язку. Дим пробивається крізь натовп, викрикуючи моє ім’я, в незнайомій країні. Не знаю цієї країни, не знаю. Наближається час, в нього зламана рука, він приходить, і...

Людина, що вміє їсти і спати – досконалий громадянин, машина для праці, дистальний прикус. Такі люди помирають самостійно, зосереджено, діставши кулю в шию чи потилицю, зносячи біль, наче нетактовну похвальбу. Народна культура – культура революцій і воєн, уяви́. Народжувати, всупереч...

Ситуація людського вибору ніколи не буває банальною. Тобто структурно вона завжди проста: з кількох можливостей людина вибирає одну або почергово вибирає то одне, то друге, то третє. Людська драма народжується у процесі прийняття рішення. А отже, з одного боку, все...

Господи, зроби так, як слід, або не роби нічого, просто нічого, але навіть коли Ти не робиш нічого, Господи, Ти не сидиш склавши руки. Всі знають, Господи, Ти до всього в житті їх прикладаєш, навіть коли здається, що Ти не...

Озеро: в друзках іскор шиба кришталева. Брость латаття: голівка гладка наяди. В піднебессі над плесом кружляє мева й враз намітивши оком жертву – з найсрібнішим пафосом сама себе ламле, обертається в шмату, а відтак у камінь, вниз стрімко кане. Й...

Ось Снігова Королева бруками кроки сіє, вся у сніжниці дикій, вся у дикій завії. Губи поблідлі в усмішці заціпенілій, брошка на капелюшку, а на брошці тій – іній. Лист у руці. Білий аркуш і чорний почерк – фрази ті ледом...