Utwory

Natalia Belczenko

Czerwony Pomarańczowy Żółty Zielony Niebieski Granatowy Fioletowy kolory tęczy Znowu widziałam na polach żurawie w drodze do Kuldygi osiem i dwa jeszcze jadąc z powrotem Czyżbym wezwała je siłą woli i gile i zimorodki i wodne smugi Kuldygi: Ventę całą...

Czytaj dalej >>

Natalia Belczenko

Sarkans Oranžs Dzeltens Zaļš Gaišzils Zils Violets varavīksnes krāsas Šodien atkal redzēju laukā dzērves ceļā uz Kuldīgu astoņas un vēl divas atpakaļceļā Itin kā es varētu tās izsaukt ar gribasspēku kā sarkankrūtīšus un zivju dzenīšus ūdens stīgas Kuldīgā: caur pļavām...

Czytaj dalej >>

Natalia Belczenko

Червоний Помаранчевий Жовтий Зелений Бірюзовий Синій Фіолетовий кольори веселки Сьогодні знову бачила веселиків* у полі дорогою на Кулдігу вісьмох і ще двох повертаючись Наче можу викликати їх зусиллям волі як снігурів і рибалочок довгість води в Кулдізі: Венту лучну й...

Czytaj dalej >>

Salcia Hałas

Zawodne były sposoby Trzask, brzdęk, trzask. Jaki klekot! Jaki wiatr! Było już o ocaleniu, o klątwie, teraz będzie o depresji. O depresji, w której Zośka była pogrążona. I o tym, jak szukała sposobu, żeby się wydobyć, jak jej się...

Czytaj dalej >>

Salcia Hałas

Способи підводили Тріск, брязкіт, тріск. Що за клекіт! Що за вітер! Уже було про спасіння і прокляття, тепер буде про депресію. Про депресію, в яку Зоська була занурена, як шукала способу з неї вибратись, як стало гірше і як...

Czytaj dalej >>

Iwan Franko

I Сорок літ проблукавши Мойсей По арабській пустині, Наблизився з народом своїм О межу к Палестині. Тут ще піски й червоні як ржа Голі скелі Моава. Та за ним синіє Йордан І діброви й мурава. По моавських долинах марних Ось...

Czytaj dalej >>

Mariana Lelyk

Якось сиділи ми на хімії. Урок якраз закінчувався. Вчителька диктувала домашку, наївна. Я вже уявляв, як дістаю свій бутер із ковбасою і сиром. Ледве стримався, щоб слина не залила парту. Дивлюсь на Святіка – він потихеньку дістає з рюкзака улюблені...

Czytaj dalej >>

Alije Kendże-Ali

Епіграф Кримських гір вершини оксамитні – Як магніт для люблячих очей. Береги ці хвилями омиті, А на них узори доля тче… Наш півострів – біль, і одночасно Жити невимовне гостре щастя. Сіль морська в собі плекає пам’ять, Як піщинки горами...

Czytaj dalej >>

Iwan Franko

I Qırq yılda bol arap sahrasın Musa ep dolaşqan, Öz halqınen birge Filistin Yanına yañaşqan. Mında tot kibi aldır qumlar, Boş Moav dağları, Artında ise ot-ormanlar Ve Urdun yaqları. Şu Moav deresin boşuna İsrail yürmekte, Bu yerni taşlamaq fikrini Manasız...

Czytaj dalej >>

Alije Kendże-Ali

Ешиль къадифенен Къырымнынъ дагълары Бакъышимы багълайлар. Къара денъизнинъ кенарлары Тузлу сувнен ювулалар. Асырларнынъ джанлы орьнеги – Ешиль Адамыз – бизим агъырмыз Ве бизим кьуванчымыз, севемиз сени! Бинъ йыллыкълар денъизнинъ тузунда, Масаллар эр бир ягъмурында. Ташларнынъ догъувы, джынларнынъ вакъыты. Сен озюни...

Czytaj dalej >>

Māris Salējs

tik ļoti nodzīvot šo dzīvi nemanāmam ka pāri paliek pieķeršanās spārnam zem kailas pēdas zāles stiebra reljefs un skaidra sapratne ka manis nepietiek lai vēlreiz nodzīvotu piekarsušo dienu viss iespējams. bet tauriņš gaisu jauc sev ceļu rakdams divi baltām lāpstām...

Czytaj dalej >>

Māris Salējs

* * * to życie przebyć tak niepostrzeżenie że ujdzie cało podszycie pod skrzydło na bosej stopie ślad suchego źdźbła i jasna pewność że nie uda mi się raz jeszcze przebyć przegrzanego dnia możliwe wszystko. bielinek przez ciszę łopatek parą...

Czytaj dalej >>

Mike Johannsen

I Є люди, щo, прийшовши з торбами і саквами на вокзал, розташувалися на лавах і, сидячи й куняючи проти ночі, уявляють собі, що вони так, сидівши, й доїдуть до соціалізму. Є й такі, що посміхаються хитро і всезнаючи й кажуть...

Czytaj dalej >>

Mike Johannsen

І Bywają ludzie, którzy – wybrawszy się na dworzec i umościwszy się na ławach – obwieszeni torbami czy sakwami pochrapują pośród nocy i wyobrażają sobie, że tak oto, na siedząco, dokulają się do socjalizmu. Inni z chytrym cwaniackim uśmieszkiem mruczą...

Czytaj dalej >>

Miłosz Waligórski

Drzewa się obudziły, ale jeszcze patrzą po sobie, jakby się nie znały, wciąż nic im nie mówi słowo „las”. Wkrótce wszystko się wyjaśni, dzień puszczę zewrze i po nocy zwierzę wyłoni z siebie mruk. Z nieładu sercokształtnych dłoni echa wyklaszcze...

Czytaj dalej >>