Wybierz wersję:

Людина

Л

Людина, що вміє їсти і спати –
досконалий громадянин,
машина для праці,
дистальний прикус.

Такі люди помирають самостійно, зосереджено,
діставши кулю в шию чи потилицю,
зносячи біль, наче нетактовну похвальбу.
Народна культура – культура революцій і воєн, уяви́.

Народжувати, всупереч своїм недолiкам;
задовiльняти умовi часу;
бути пристроєм.

Бачу рiзних людей, утилiтарного призначення, —
на пластикових милицях.

I земля — чорна в’язка субстанцiя.

Wybierz wersję:

Cilvēks

C

Cilvēks, kurš māk ēst un gulēt
nevainojams pilsonis,
darba automāts,
distālais sakodiens.

Tādi cilvēki mirst patstāvīgi, koncentrējušies,
dabūjuši kaklā vai pakausī lodi,
paciešot sāpes kā neveiklu komplimentu.
Tautas kultūra – vari iedomāties? – revolūciju un karu kultūra.

Dzemdēt, par spīti savām nepilnībām,
pakļauties laikmeta prasībām;
būt ierīcei.

Redzu dažādus utilitāras pielietojamības ļaudis –
ar plastmasas kruķiem.

Un zeme – melna, lipīga masa.

 

© Copyright for the Latvian translation by Marians Rizijs

Człowiek

C

Człowiek, który potrafi jeść i spać –
wzorowy obywatel.
Maszyna do pracy,
okluzja dystalna.

Tacy ludzie umierają samodzielnie i w skupieniu,
z kulą w szyi albo w potylicy,
ból znoszą jak nietrafiony komplement.
Kultura ludowa to kultura wojen i rewolucji, wyobraź sobie.

Rodzić wbrew ułomnościom,
sprostać wyzwaniom epoki;
być narzędziem.

Widzę ludzi –
mają przeznaczenie utylitarne,
idą o plastikowych kulach.

A ziemia to czarna lepka substancja.

 

Redakcja Miłosz Waligórski
Jurij Zawadski, Wolny człowiek jeszcze się nie urodził, Wydawnictwo Forma, Szczecin 2019, s. 19.
Zobacz inne utwory autora->
Zobacz inne utwory w tym języku->