Wybierz wersję:

VII

Z

Za miastem, nad urwiskiem, u brzegu jeziora,
Blaskiem w niebo uderzając ostrym,
Leży ławica miednic i dzbanów blaszanych,
Których dno czas żarłoczny rdzawą szczęką przeżarł…

Jest jakaś duszna poezja
W niedoli tego wybrzeża,
Jak gdyby się choremu śniła Polinezja
I w dysproporcjach rozrosłych
Porzucone skorupy perłorodnych ostryg.

Wybierz wersję:

VII

З

За містом, над проваллям, де берег озерний,
блиском небо полоснувши тускле,
дремле сімейство мідниць і дзбанів бляшАних,
чиє дно часу-прожри ржава паща зжерла.

Є певна душна поезія
в недолі цього узбережжя,
Так хворий в лихоманці бачить Полінезію
і в диспропорції розбухлій –
полишені мушлі перлових молюсків.

Zobacz inne utwory autora->

Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/platne/serwer37907/public_html/rozstaje.art/wp-content/themes/rozstaje-theme/single.php on line 193

Warning: Attempt to read property "term_id" on null in /home/platne/serwer37907/public_html/rozstaje.art/wp-content/themes/rozstaje-theme/single.php on line 193