Wybierz wersję:

[…] Серце, мов м’ячик, впаде під ноги

Autor dzieła: Natalia Belczenko
Tłumaczenie: Marianna Kijanowska

Серце, мов м’ячик, впаде під ноги,
В горлі і в місті клубком вологим
Тлінність достигла, пропахло потом
Все, що безсмертя хапає ротом.

Кинеться вулиця в ніч змією,
Вигнеться друга услід за нею,
Тужиться в коконі дім-шовкопряд,
Нервом — ліхтарні світлá у ряд.

Всяк, хто прямує, і всяк, хто застиг, —
Наче вишневий крихкий пиріг.
Площа нагадує чайний сервіз,
Пара здіймається ввись — придивись.

Як пречудово напитись з суниць
Чаю, на колір — як грудка в синиць,
З теплих, розписаних рясно горняток,
З того пупка, де пригрівсь початок

Днів. Під пупком — Прорізну зашито,
Кесаря шрам чи апендициту,
Скверик Шевченка в солодкій пітьми.
Вийми-но руку — ми тут не самі.

Можна не жити любов’ю цією,
Можна вважати на трьох маячнею
Все, що стається, — разом, не окремо:
Київ не зрадить нас, ми — не вмремо

Wybierz wersję:

*** [W gardle i w sercu puściły lody]

Autor tłumaczenia: Paulina Ciucka

W gardle i w sercu puściły lody.
Miasto ma na to mokre dowody.
Doczesność wzbiera, dojrzewa, rośnie,
Ustami szuka nieśmiertelności.

Oto ulica w dal się wyrywa,
Druga jej pragnie sprostać, choć krzywa.
Jedwabnik rwie się w świat z przepoczwarni.
Pręży muskuły szpaler latarni.

Na chybił trafił ktoś wrzucił w miasto
Przechodniów, niby rodzynki w ciasto.
Plac – herbaciany serwis na stole,
I para płynie w niebo – spójrz. Dolej

Do filiżanki w niebieskie wzorki
Herbaty żółtej jak brzuch sikorki.
Wlewa się w trzewia prosto z ulicy
Życie i w pępka wrze okolicy.

Idziesz równiutką cesarską blizną –
Lub po wyrostku szramą – Prorizną,
Przyspieszasz, mijasz Szewczenkę w śniedzi
I nura w park… Stój…! Miasto nas śledzi…

Możesz nie myśleć o nim lub myśleć,
Że ktoś w pijanym widzie je wyśnił.
Co działo się w nim w nas – dobrze wiemy –
Ono nie zdradzi. I nie umrzemy.

[...] Сердце заводится с пол-оборота

[

[…] Сердце заводится с пол-оборота
Сердце заводится с пол-оборота.
В горле и в городе влажное что-то.
Спелая бренность, опасный проём,
Всё, что к бессмертию тянется ртом.

Вынырнет улица, даль подминая,
Выгнется следом за нею другая,
Тужится в коконе дом-шелкопряд,
В ряд фонари напряжённо горят.

Каждый идущий и каждый стоящий
Свежепечёного яблока слаще.
Площадь похожа на чайный сервиз,
Пар поднимается вверх — присмотрись.

Как хорошо, что мы можем напиться
Чаю, желтеющего, как синица
В чашке, расписанной наискосок,
В жизни, пригревшейся там, где пупок.

Ниже пупка Прорезная зашита,
Кесаря шрам или аппендицита,
Скверик Шевченко, мохнатый ботсад…
Вытащи руку — за нами следят.

Можно не думать о городе этом,
Можно считать одновременным бредом
Всё, что случается с ним и в нём —
Он не предаст, а мы не умрём.