Dzieła w języku: українська
VII
За містом, над проваллям, де берег озерний, блиском небо полоснувши тускле, дремле сімейство мідниць і дзбанів бляшАних, чиє дно часу-прожри ржава паща зжерла. Є певна душна поезія в недолі цього узбережжя, Так хворий в лихоманці бачить Полінезію і в диспропорції...
Czytaj dalej >>
Абрикоси Донбасу
Абрикоси Донбасу Поема про шахти й фабрики, про каску мого тата й казку моєї бабусі, і все те, про що давним-давно мені заборонили писати. Там, де не ростуть абрикоси, починається Росія. Вугілля обличчя Із очима морськими синіми Та з волоссям...
Czytaj dalej >>
Вибори (в)
Знайшов на собі кілька заполітизованих крапель, на які ти вже не відповідаєш. І я залишаюся з ними посеред виборчого дощу. Прокляття всім, хто став собою, природньо відгризаючи собі ногу заради вибору між чужим і чужим. А від тебе — ні...
Czytaj dalej >>
Вибори (б)
Ти — зі слів початкових, які шукають у собі тишу. Комунікація — небезпечна, комунікація — небезпечна. Морока зі своїм тілом, що суперечить началам реліґії. Поїсти і надавати змісту кожній речі. І ще раз про внутрішню тишу.
Czytaj dalej >>
Вибори (а)
У горах туман, як щось. Дощ гасить раптовий вогонь, що між нами став каналом зв’язку. Дим пробивається крізь натовп, викрикуючи моє ім’я, в незнайомій країні. Не знаю цієї країни, не знаю. Наближається час, в нього зламана рука, він приходить, і...
Czytaj dalej >>
Людина
Людина, що вміє їсти і спати – досконалий громадянин, машина для праці, дистальний прикус. Такі люди помирають самостійно, зосереджено, діставши кулю в шию чи потилицю, зносячи біль, наче нетактовну похвальбу. Народна культура – культура революцій і воєн, уяви́. Народжувати, всупереч...
Czytaj dalej >>
Менель
Ситуація людського вибору ніколи не буває банальною. Тобто структурно вона завжди проста: з кількох можливостей людина вибирає одну або почергово вибирає то одне, то друге, то третє. Людська драма народжується у процесі прийняття рішення. А отже, з одного боку, все...
Czytaj dalej >>
Дельфіни і шиншили
Господи, зроби так, як слід, або не роби нічого, просто нічого, але навіть коли Ти не робиш нічого, Господи, Ти не сидиш склавши руки. Всі знають, Господи, Ти до всього в житті їх прикладаєш, навіть коли здається, що Ти не...
Czytaj dalej >>
VI
Озеро: в друзках іскор шиба кришталева. Брость латаття: голівка гладка наяди. В піднебессі над плесом кружляє мева й враз намітивши оком жертву – з найсрібнішим пафосом сама себе ламле, обертається в шмату, а відтак у камінь, вниз стрімко кане. Й...
Czytaj dalej >>
Снігова Корлева
Ось Снігова Королева бруками кроки сіє, вся у сніжниці дикій, вся у дикій завії. Губи поблідлі в усмішці заціпенілій, брошка на капелюшку, а на брошці тій – іній. Лист у руці. Білий аркуш і чорний почерк – фрази ті ледом...
Czytaj dalej >>
Професор логістики
— Знаєте, що сказав Томас Манн, коли втік з гітлерівської Німеччини до Нью-Йорка? — він робить паузу, даючи мені кілька секунд на роздуми перед своїм неминучим інтелек- туальним тріумфом. Він просто переконаний, що відповіді я не дам, хоча насправді знаю,...
Czytaj dalej >>
Понаїхали
Усi ви — загублене поколiння. Гертруда Стайн — Ернесту Хемiнгуею ЧАСТИНА ПЕРША 1 Юра Ткачук усе-таки поставив чашку з чаєм на стiл i встав до вiкна глянути, що вiдбувається надворi. У вiкно кухнi свiтило березневе сонце. Юра мружив очi. Сьогоднi...
Czytaj dalej >>