Cilvēks, kurš māk ēst un gulēt
nevainojams pilsonis,
darba automāts,
distālais sakodiens.
Tādi cilvēki mirst patstāvīgi, koncentrējušies,
dabūjuši kaklā vai pakausī lodi,
paciešot sāpes kā neveiklu komplimentu.
Tautas kultūra – vari iedomāties? – revolūciju un karu kultūra.
Dzemdēt, par spīti savām nepilnībām,
pakļauties laikmeta prasībām;
būt ierīcei.
Redzu dažādus utilitāras pielietojamības ļaudis –
ar plastmasas kruķiem.
Un zeme – melna, lipīga masa.
Людина, що вміє їсти і спати –
досконалий громадянин,
машина для праці,
дистальний прикус.
Такі люди помирають самостійно, зосереджено,
діставши кулю в шию чи потилицю,
зносячи біль, наче нетактовну похвальбу.
Народна культура – культура революцій і воєн, уяви́.
Народжувати, всупереч своїм недолiкам;
задовiльняти умовi часу;
бути пристроєм.
Бачу рiзних людей, утилiтарного призначення, —
на пластикових милицях.
I земля — чорна в’язка субстанцiя.
Człowiek, który potrafi jeść i spać –
wzorowy obywatel.
Maszyna do pracy,
okluzja dystalna.
Tacy ludzie umierają samodzielnie i w skupieniu,
z kulą w szyi albo w potylicy,
ból znoszą jak nietrafiony komplement.
Kultura ludowa to kultura wojen i rewolucji, wyobraź sobie.
Rodzić wbrew ułomnościom,
sprostać wyzwaniom epoki;
być narzędziem.
Widzę ludzi –
mają przeznaczenie utylitarne,
idą o plastikowych kulach.
A ziemia to czarna lepka substancja.
