Ось Снігова Королева бруками кроки сіє,
вся у сніжниці дикій, вся у дикій завії.
Губи поблідлі в усмішці заціпенілій,
брошка на капелюшку, а на брошці тій – іній.
Лист у руці. Білий аркуш і чорний почерк –
фрази ті ледом скували обличчя ночі.
Сходить до річки, а очі – скляні обводи.
Королева стрибає – річка спиняє води.