Dzieła w języku: українська
VII
За містом, над проваллям, де берег озерний, блиском небо полоснувши тускле, дремле сімейство мідниць і дзбанів бляшАних, чиє дно часу-прожри ржава паща зжерла. Є певна душна поезія в недолі цього узбережжя, Так хворий в лихоманці бачить Полінезію і в диспропорції...
Read on >>
Абрикоси Донбасу
Абрикоси Донбасу Поема про шахти й фабрики, про каску мого тата й казку моєї бабусі, і все те, про що давним-давно мені заборонили писати. Там, де не ростуть абрикоси, починається Росія. Вугілля обличчя Із очима морськими синіми Та з волоссям...
Read on >>
Вибори (в)
Знайшов на собі кілька заполітизованих крапель, на які ти вже не відповідаєш. І я залишаюся з ними посеред виборчого дощу. Прокляття всім, хто став собою, природньо відгризаючи собі ногу заради вибору між чужим і чужим. А від тебе — ні...
Read on >>
Вибори (б)
Ти — зі слів початкових, які шукають у собі тишу. Комунікація — небезпечна, комунікація — небезпечна. Морока зі своїм тілом, що суперечить началам реліґії. Поїсти і надавати змісту кожній речі. І ще раз про внутрішню тишу.
Read on >>
Вибори (а)
У горах туман, як щось. Дощ гасить раптовий вогонь, що між нами став каналом зв’язку. Дим пробивається крізь натовп, викрикуючи моє ім’я, в незнайомій країні. Не знаю цієї країни, не знаю. Наближається час, в нього зламана рука, він приходить, і...
Read on >>
Людина
Людина, що вміє їсти і спати – досконалий громадянин, машина для праці, дистальний прикус. Такі люди помирають самостійно, зосереджено, діставши кулю в шию чи потилицю, зносячи біль, наче нетактовну похвальбу. Народна культура – культура революцій і воєн, уяви́. Народжувати, всупереч...
Read on >>
Менель
Ситуація людського вибору ніколи не буває банальною. Тобто структурно вона завжди проста: з кількох можливостей людина вибирає одну або почергово вибирає то одне, то друге, то третє. Людська драма народжується у процесі прийняття рішення. А отже, з одного боку, все...
Read on >>
Дельфіни і шиншили
Господи, зроби так, як слід, або не роби нічого, просто нічого, але навіть коли Ти не робиш нічого, Господи, Ти не сидиш склавши руки. Всі знають, Господи, Ти до всього в житті їх прикладаєш, навіть коли здається, що Ти не...
Read on >>
VI
Озеро: в друзках іскор шиба кришталева. Брость латаття: голівка гладка наяди. В піднебессі над плесом кружляє мева й враз намітивши оком жертву – з найсрібнішим пафосом сама себе ламле, обертається в шмату, а відтак у камінь, вниз стрімко кане. Й...
Read on >>
Снігова Корлева
Ось Снігова Королева бруками кроки сіє, вся у сніжниці дикій, вся у дикій завії. Губи поблідлі в усмішці заціпенілій, брошка на капелюшку, а на брошці тій – іній. Лист у руці. Білий аркуш і чорний почерк – фрази ті ледом...
Read on >>
Професор логістики
— Знаєте, що сказав Томас Манн, коли втік з гітлерівської Німеччини до Нью-Йорка? — він робить паузу, даючи мені кілька секунд на роздуми перед своїм неминучим інтелек- туальним тріумфом. Він просто переконаний, що відповіді я не дам, хоча насправді знаю,...
Read on >>
Понаїхали
Усi ви — загублене поколiння. Гертруда Стайн — Ернесту Хемiнгуею ЧАСТИНА ПЕРША 1 Юра Ткачук усе-таки поставив чашку з чаєм на стiл i встав до вiкна глянути, що вiдбувається надворi. У вiкно кухнi свiтило березневе сонце. Юра мружив очi. Сьогоднi...
Read on >>