Батерфляй лежала на татамі з сіна,
наче плід, розчахнутий мечем харакірі,
хтось надбіг, хтось постукав в паперові стіни
i розвЕрзлись смертельні провалля і діри.
Вчула його голос. Заклятий! Захриплий!
Й почала звиватись як гусінь пістрява
на боках, на ліктях – до дверей закритих,
заплутана в плаття з неба, морелей і сяйва.
І нАспіх раптом впала долі до підлоги —
й прошила її хвиля бездонна, солона,
шуміло Чорне Віяло, лихе і розлоге,
розвіяло стіни, квіти, світ і Пінкернтона…
Gdy Butterfly leżała na macie słomianej,
jak owoc przekrajana ciosem harakiri,
ktoś nadbiegł, ktoś zapukał w papierowe ściany
i rozbłysły śmiertelne odmęty i wiry.
Usłyszała głos jego. Zaklęty! przeklęty!
więc poczęła się rzucać, jak pstra gąsienica,
na łokciach i na boku w stronę drzwi zamkniętych,
splątana w suknię z nieba, brzoskwiń i księżyca.
W pośpiechu padła nagle twarzą do podłogi —
i przeszła po niej fala szeroka, znużona —
jął szumieć Wielki Wachlarz czarny i złowrogi,
rozwiał ściany i kwiat, świat i Pinkertona…
